Вироком суду, залишеним без зміни апеляційним судом, особу було засуджено за ч. 1 ст. 369 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

 Відповідно до вироку суду особа, керуючи автомобілем марки «Land rover Range Rover» біля нічного клубу був зупинений автопатрулем. Після виявлення інспектором характерних ознак алкогольного сп`яніння та передачі документів для складання протоколу про адміністративне правопорушення, водій із метою уникнути притягнення до адміністративної відповідальності вирішив надати службовій особі неправомірну вигоду в розмірі 1000 гривень. З цією метою він вийшов зі свого автомобіля та направився до службового автомобіля поліції «Тойота Пріус» й поклав 1000 гривень на переднє пасажирське сидіння, щоб інспектор не складав протокол, тим самим надав неправомірну вигоду службовій особі. У подальшому засуджений сів за кермо свого автомобіля, намагався втекти з місця вчинення злочину та потрапив у дорожньо-транспортну пригоду.

У касаційній скарзі захисник зазначав, зокрема, про те, що дії його підзахисного мали бути кваліфіковані як замах на вчинення злочину, тобто за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 КК України, оскільки працівники поліції відмовились від отримання неправомірної вигоди.

ККС визнав такі доводи слушними.

 Суд касаційної інстанції зазначив, що злочин, передбачений цією статтею,є закінченим з моменту, коли винний запропонував чи пообіцяв надати неправомірну вигоду службовій особі, а остання усвідомила цю інформацію, або коли службова особа прийняла хоча б частину наданої неправомірної вигоди. Якщо службова особа відмовилася прийняти запропоновані, обіцяні чи надані їй гроші, цінності, послуги або з якихось причин не отримала неправомірну вигоду, дії того, хто намагався її надати, належить кваліфікувати як замах на вчинення злочину.

 Оскільки із матеріалів кримінального провадження вбачається, що водій попросив не притягувати його до адміністративної відповідальності та поклав на переднє пасажирське сидіння патрульного автомобіля «Тойота Пріус» 1000 гривень, однак інспектор відмовився від отримання зазначеної неправомірної вигоди або її частини, повідомивши особі, що він учинив кримінальне правопорушення, надавши неправомірну вигоду службовій особі. Тобто службова особа відмовилася прийняти запропоновані гроші.

Суд зазначив, що за таких обставин дії особи належить кваліфікувати за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 КК України як закінчений замах на вчинення указаного злочину.

 Тому ККС змінив вирок та ухвалу суду, перекваліфікувавши дії особи, однак вказав, що покарання засудженому у виді 2 років обмеження волі відповідає вимогам ст. 65, ч. 3 ст. 68 КК України, яка передбачає, що за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу (постанова від 20.05.2020 у справі №753/21723/16-к).

Прес-служба суду