КАС: ВІДСУТНІСТЬ КОШТІВ НЕ Є ПОВАЖНОЮ ПРИЧИНОЮ ДЛЯ НЕВИКОНАННЯ РІШЕННЯ СУДУ ТА НЕ ЗВІЛЬНЯЄ БОРЖНИКА ВІД ШТРАФУ

КАС: ВІДСУТНІСТЬ КОШТІВ НЕ Є ПОВАЖНОЮ ПРИЧИНОЮ ДЛЯ НЕВИКОНАННЯ РІШЕННЯ СУДУ ТА НЕ ЗВІЛЬНЯЄ БОРЖНИКА ВІД ШТРАФУ

На примусовому виконанні відділу державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження про зобов’язання підприємства повернути до Державного бюджету України безпідставно стягнуті на його користь за скасованими судовими рішеннями мито та надмірно сплачений податок на додану вартість. Підприємство просило суд скасувати постанову відділу ДВС про накладення штрафу у розмірі 5100,00 гривень та постанову про накладення штрафу у розмірі 10 200,00 гривень за невиконання рішення суду.

Підприємство покликалось на те, що були поважні причини щодо невиконання судового рішення, а саме: відсутність коштів на рахунку підприємства, а також, те що оскаржувані постанови були надіслані на адресу позивача з порушенням законодавчо встановленого строку, що суперечить частині третій статті 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про часткове задоволення позову та скасування однієї постанови про накладення штрафу, оскільки постанова, якою було встановлено підприємству новий строк виконання до 10 днів, не була направлена та доведена боржнику у державного виконавця були відсутні підстави для винесення постанови про накладення штрафу у подвійному розмірі. Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій.

Стаття 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (частина перша статті 75 Закону України «Про виконавче провадження»).

 У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина друга статті 75 Закону України «Про виконавче провадження»).

 ВС зазначив, що підставою для накладення штрафу є умисне невиконання боржником рішення суду, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, які можуть бути виконані лише боржником у встановлений державним виконавцем строк без поважних причин.

Верховний Суд не прийняв до уваги доводи підприємства про наявність поважних причин для виконання рішення суду та визнав їх безпідставними, оскільки відсутність коштів, не дає право боржнику не виконати рішення суду та не являється поважною причиною для його невиконання (постанова від 23.10.2019 у справі № 815/591/17).

Джерело: Українське право